Система Монтессорі
Про особливості методу Монтессорі розповідає заступниця директора з навально-виховної роботи, вчителька біології та екології салезіянського ліцею "ВСЕСВІТ" Антоніна Станішевська, м. Житомир. Осовна мета методики Монтессорі - виховати в дитині особистість, а не тільки навчити її конкретних навичок. Не обов’язково навчити дитину чистити картоплю, або алфавіту в чотири-п'ять років, важливо, що це дасть їй у майбутньому.
Методика Монтессорі – це філософія виховання цілісної особистості, яка впевнена в собі та знає, як отримувати знання. Дитина багато чого навчилася з раннього віку, а у майбутньому вона може оволодіти більш конкретними вміннями. Така дитина виростає впевненою в собі, вільною та свідомою.
У підході Монтессорі педагоги не є центром класу, як ми звикли сприймати в школі чи університеті. Він (педагог) супроводжує дитину в освітньому процесі, допомагає віднайти свою життєву місію.
Завдання вихователя – підготувати роботу (освітній матеріал) для дітей. Якщо система в класі вже налаштована й діти знають, як працювати з матеріалом, педагог спостерігає за роботою, плануючи подальшу освітню траєкторію. Може, навіть, на деякий час залишити клас. Діти працюють самостійно, або об'єднуються в невеликі групи.
Марія Монтессорі ( 31 серпня 1870, К'яравалле, Королівство Італія — 6 травня 1952, Ноордвік-ан-Зеє, Нідерланди) — італійська лікарка, освітянка, одна з перших італійок, що стала докторкою медицини. Прославилася розробкою «педагогіки Монтессорі», яка полягає у вільному розвитку дітей. На відміну від шкільної системи, де активність дітей знижується, символом чого є «шкільна парта», Монтессорі вважала, що головним завданням освіти є підтримувати спонтанність і творчість дітей, забезпечувати їх всебічний розвиток: фізичний, духовний, культурний і соціальний. Відкрила явище поляризації уваги у дітей. Її методика навчання сьогодні використовується в державних і приватних школах по всьому світі.